«Ми їхали у бусику, в якому не було вікон, світло було тільки від вікон шофера. Була повна тиша і незрозумілий душевний стан. Цією дорогою їхати не радили, але ми вирішили ризикнути. Ми сиділи на підлозі, я дивилася на своїх маленьких дітей і думала «ці хлопчики не можуть не доїхати» - це маленький епізод нашої розмови під час нашої фотосесії. 

Так вони доїхали і доля їх завела до Швейцарії…

А познайомилася я з цією сім’єю, завдяки одній жінці з України, я фотографувала її та її доньку, після цієї фотосесії ми дуже потоваришували. І одного разу вона мені написала, що її улюблений піаніст зараз у Цюріху і вона дуже радить мені сходити на його концерт.

І так я потрапила на концерт і була зачарована грою Павла та голосом його дружини. Це було просто не забуто! Двоє талановитих людей, душі яких зійшлися разом. 

Минув деякий час, я їм написала і запропонувала взяти участь у моєму фотопроекті. Я дуже зраділа, коли вони погодились. Ми домовилися, що фотосесія буде там, де вони зараз живуть. На даху, «там де живе Карлсон»

Дах, на якому вони люблять проводити час, музицювати або просто мріяти дивлячись далеко в небо, згадуючи улюблений Київ і той час, коли не було війни. 

Останнім часом я познайомилася з багатьма хорошими людьми, в тому числі і цього разу. Аура цієї родини мене просто переповнювала. Мені було дуже комфортно в їх компанії. Ми довго розмовляли цього вечора.

Я рада була познайомитися з ними і тепер з нетерпінням чекаю їх концерту, який відбудеться в грудні в Цюріху. 

Я і далі не перестаю захоплюватися нашим українським народом! 

Все буде Україна!

25 жовтня, 2022

💙💛