Це була найкоротша фотосесія за останній час…

Точніше сказати фотосесію цієї мами і доньки, ми взагалі не планували. З Танею ми познайомилися в одному українському чаті, вона шукала фотографа для однієї дівчини з донькою. Чому вона це робила, тому що вона дуже цінує фотографію, вона розуміє як важливо зупинити мить і відобразити це у вигляді фотоісторії. Дівчина, для якої вона шукала фотографа, вагітна, і тому це ще більше важливіше.

Цього дня вони прийшли всі разом.

Наприкінці фотосесії, я зробила кілька спонтанних фото з ними теж. Ось так і вийшли ці фотографії.

Ми були разом у цей день кілька годин, але їхню життєрадісність і дуже любляче ставлення мами і доньки можна було вже відчути за цей короткий час.

Звичайно, як і у всіх українських людей, у них туга і смуток у душі, і так само переживання за нашу Україну. Вони як і всі люди, які опинилися тут, змушені були виїхати. Вони цей шлях не вибирали, їх змусили стати на нього!

І ставши на цей шлях вони намагаються вбирати тільки хороше. Їхня підтримка один одного відіграє дуже велику роль.

Їхнє бажання інтегруватися тут, щоб хоч на якийсь час відчути себе як вдома.

Бо дому, який у них був, зараз немає!

Мені здається наші шляхи перетнуться ще раз і я зможу дізнатися про них ще більше.

Все буде Україна!

1 липня 2022

💙💛