Ще одна людина, з якою я познайомилася - це Марина!

Це людина, якій вже точно не можна дорікнути, чому ти мовчав 8 років, тому що вона не мовчала і не мовчить досі. Вона весь цей час допомагала і допомагає військовим в Україні.

Вона та людина, яка на запитання: «Може тобі щось потрібно?», відповідає: «Мені нічого не потрібно, комусь це знадобиться більше»

Вона та людина, яку можна дуже довго слухати і яка може дуже багато розповісти. У неї дуже багато знайомих на передовій і сумні звістки звідти приходять щодня…

Часто з такими новинами важко впоратися морально…

Вона поїхала одна. Чоловік, який міг поїхати з нею, прийняв рішення залишитися там! Він сказав: «Я не збираюся залишати свою країну, мій обов’язок підтримати мою Батьківщину, так як я можу!»

Вона дуже довго не хотіла їхати, але потім чоловік наполіг на тому, що вона зобов’язана виїхати в безпечне місце і не ризикувати своїм життям, і вона з одним рюкзаком сіла в поїзд.

Поїзд, який відвіз її в невідомість. Таку невідомість на даний момент має дуже велика кількість людей! 

Ці люди не мають ні найменшого поняття, коли вони повернуться додому!

Ми не знаємо, на жаль, як довго це триватиме.

Але ми дуже віримо, що скоро цей жах закінчиться!

І українські жінки від щирого серця вірять, що цей поїзд, який їх відвіз, в один прекрасний день привезе їх назад і вони зможуть обійняти своїх чоловіків, живими і здоровими!

Слава Україні! 

Героям слава! 

10 червня 2022

💙💛