У цю фотосесію ми мали багато розмов, вчасно і потім, коли ми її закінчили. Те, що розповідала Вікторія, просто не вкладалося в моїй голові, реальні історії, як сюжети страшного фільму. 

Вона розповідала, як виїхала з окупованої території та при цьому вивезла ще дві родини. 

Як переходила кордон і нічого перед собою не бачила через сльози, сльози від страху і невідомості, що її чекає! 

Про те як прийшла глибокої ночі до подружки, яка вважала, що її вже немає в живих, подружка, яка сиділа у ванній кімнаті і боялася від туди вийти. Вона розповідала, що там в неї страху не було, бо треба було показувати іншим безстрашність і впевненість, що все буде добре, і що ми впораємося!

Як телефонується з батьками щодня, з батьками які залишилися там, тому що не хочуть залишати те, що нажили непосильною працею. Страх про батьків, про те, що з ними може трапитися, постійно з нею. 

Вона розповідала багато всього і це було дуже емоційно. Я дивилася на неї та захоплювалася її мужністю.

Для цієї фотосесії вона купила спеціально туфлі на каблуках, до війни вона ходила тільки так і ось уже з початку війни вона їх не одягала і цього дня вона їх вбула вперше, щоб на хвилинку повернутися в минуле і потім почати жити в сьогоденні! Вона купила також червону помаду, щоб нафарбувати губи. Це як крик душі: «Не дочекаєтеся! Нас не зламати! Ми міцні як сталь!» Так воно і є!!!

Зараз Вікторія намагається жити, активно веде свою сторінку в Інстаграм, яку часто блокують, бо вона показує там реальні події, що відбуваються в Україні. Події на які часом страшно дивитися, але це реальне життя зараз там! 

І тому забувати про це ми не маємо права! 

Та ми й не забудемо це ніколи і коли закінчиться війна, ми із захопленням говоритимемо про наших людей. Про їх мужність, патріотизм і героїзм, а також про велику любов до Батьківщини!

Слава героям! 

Все буде Україна! 

7 жовтня, 2022

💙💛