Коли починаю писати пост під фотографіями, починаю згадувати, як проходила наша фотосесія, які розмови були у нас протягом цих двох годин… 

Що запам’яталося мені найбільше? 

Фраза сказана цією українською жінкою, яка приїхала сюди з двома дітьми, довго не покидала мене. 

Вона сказала:

 «Так я розумію, як тяжко нашим чоловікам, які зараз в Україні, які захищають нашу Батьківщину! Але не варто забувати і про жінок, так ми в безпеці, так ми вдячні за це! Але ми залишилися одні, з дітьми без чоловічої підтримки, без підтримки батьків, у чужій країні, з іншими законами та правилами!»

Та й це правда - жінки, які поїхали рятуючи від війни своїх дітей, мають бути дуже сильними, їм потрібно дбати про дітей, часом відповідати на непрості запитання: «Коли ми повернемося додому і побачимо тата?» 

Питання, на яке вони зараз не можуть відповісти.

І якщо раніше ці жінки мали підтримку їхніх чоловіків і батьків, то тепер вони залишилися одні і вирішення всіх проблем лежать на їхніх плечах. 

Часом це дуже тяжко! 

Іноді страшна моральна втома захоплює з усіх боків, але її треба гнати геть, тому що цього не можна собі дозволити. 

Ця жінка змогла влаштуватися на роботу і дуже пишається цим, вона змогла в чужій країні з маленькою дитиною це зробити!

Та часом їй дуже важко, але вона знає, всі проблеми, на даний момент вона повинна вирішувати сама. 

Українським жінкам часом дуже не легко, але вони дуже сильні, як і їхні чоловіки, які залишилися там, щоб захищати нашу Батьківщину! 

Сила духу це те, що відібрати не можна, так як і віру в нашу перемогу!

Все буде Україна!

15 жовтня, 2022

 💙💛